Міська влада міжвоєнного Станиславова складалася з виборної міської ради на чолі з бурмістром та магістрату, наділеного виконавчими повноваженнями. До 1934 року магістрат мав назву Станиславівський міський магістрат, а потім був перейменований у Станиславівську міську управу. В компетенцію магістрату входило управління міським майном, стягнення податків, благоустрій міста.
Високий податок на алкоголь
Виробництво і продаж алкогольних напоїв у міжвоєнний період обкладалися високими податками. Так, на засіданні міської ради від 17 травня 1924 року були ухвалені Додатки до оплати від патентів за виробництво і продаж алкогольних напоїв. Згідно з цим рішенням, крім оплати за патенти, встановлювався ще й податок у розмірі 100% від вартості патенту за виробництво алкогольних напоїв і 200% - за продаж алкоголю. Проте уже в серпні 1924 року податок за продаж алкогольних напоїв постановою магістрату був зменшений до 100% від вартості патенту. Такими ці податки і залишилися до 1939 року. Кошти стягувалися на користь міської громади.
Не можеш служити у війську - виконуй громадські роботи
13 вересня 1937 року станиславівський повітовий староста звернувся до бурмістрів з розпорядженням, згідно з яким особи, звільнені від військової служби, були зобов'язані 6 днів на рік виконувати громадські роботи, посильні за станом здоров'я, або відповідно до кваліфікації. Роботи організовувалися в межах гміни. Якщо ж роботи пропонувалися в місцевості, яка знаходилася більше як за 5 км від місця проживання, то проїзд і квартира оплачувалися з місцевого бюджету.
Городи для безробітних
Починаючи з 1935 року, частими були звернення різних громадських організацій Станиславова до міської ради з проханням виділити землю під городні ділянки для безробітних. Наприклад, Зв'язок стрілецький у Станиславові 12 лютого 1935 року звернувся з проханням до міської ради виділити 2 парцелі землі: 1 парцелю (дрібна земельна ділянка різного розміру, в Галичині від 2 до 5 га) - т. зв. «пас землі» на Діброві і 1 парцелю над Бистрицею, щоб роздати безробітним з розрахунку 400 м кв. на родину. Міська рада задовільнила прохання і виділила вказану землю на 1 рік із мізерною оплатою 5 зл. З таким же проханням зверталося Товариство городніх ділянок у 1936 році й отримало землю на Діброві і на Гірці.
Допомога вдові
Вдова поштового службовця Крутова Наталія 6 березня 1926 року звернулася до магістрату з проханням виділити їй разову грошову допомогу у сумі 25 злотих. В той же самий день вдові надали допомогу у сумі 15 зл. Таку ж суму прохачка отримувала щомісяця протягом 1926 -1927 років, ймовірно, виплати тривали і надалі, але відомостей про це не збереглося. Допомога невелика, але постійна!
Чисте місто
24 квітня 1924 року Станиславівська міська рада ухвалила Правила дотримання чистоти і порядку на майданах, вулицях і тротуарах. Згідно із Правилами, власники нерухомості відповідали за чистоту не тільки на своїх подвір'ях, але і за тротуар і частину дороги, що прилягають до їх будинків. Власники були зобов'язані:
в період з 1 квітня до 1 листопада до 7 години ранку старанно підмести тротуар і вулицю і при потребі скропити їх чистою водою; під час посухи скроплювати водою також після обіду;
прибирати прилеглі тротуар і дорогу від води, бруду, снігу і льоду;
У будинках власники мали стежити, щоб брами, коридори, сходи були чистими, а сходи в коридорах милися не менше, ніж раз на тиждень; щоб у помітному місці знаходився закритий смітник для загального користування, який потрібно очищувати уже при наповненні на 2/3; щоб криниці були захищені від можливого засмічення (якщо ж у криниці вода непридатна для пиття, на ній має висіти табличка «вода тільки для господарських потреб»); щоб чистими й відповідно обладнаними були туалети. Звісно, подвір'я мали завжди бути прибраними, а побутові відходи зливатися тільки в каналізацію.
За дотриманням Правил стежила поліція. Порушників безжально карали чималим штрафом від 100 злотих і вище.
Наталія Храбатин
( Передрук з сайту газети "Галицький Кореспондент" )
Немає коментарів:
Дописати коментар