Зірка - Ворожка | Zirka - Vorozhka

via ZirkaTV Одна з моїх улюблених пісень канадійського гурту - ZIRKA -

СВОДКА С ФРОНТА | GrazhdaninPoet | М. Ефремов

via GrazhdaninPoet Нове відео російських "Езопів" представляє Константіна Сімонова . Що би він написав, у зв'язку з відкриттям "Общероссийского народного фронта"(вочевидь, на підтримку одного з членів тандему)? Версію Д.Бикова озвучує М.Єфрємов.

Guillaume Nery base jumping at Dean's Blue Hole | Filmed by Julie Gautier

via guillaumenery Вражаюче відео вільного занурення в блакитну безодню - Dean's Blue Hole . У ролях - Guillaume Nery та його подруга - Julie Gautier

БГ та Джіван Гаспарян | BG & Jivan Gasparyan | Ջիվան Գասպարյան | Джива́н Гаспаря́н

via Badri1988. Давно люблю творчість БГ.А от про Джівана Гаспаряна чув одним вухом, але толком не уявляв собі його музику... Дякую YouTube за лікбез.Неповторно звучить дудук в руках вірменського майстра. Сподіваюсь, що і вам буде цікаво)

Ще одне відео з цього ж концерту)

via Badri1988.

САМИ С ОСАМОЙ | GrazhdaninPoet

via GrazhdaninPoet Чергова сатира на нещодавні події, від російських віртуозів гострого слова.

Основні моменти | Highlights | 2009 Toronto Ukrainian Festival (TUF)

via UkeTube Продовжую популяризувати українську музику закордоном)

PRUT Band | Toronto | гурт ПРУТ | Торонто | Я піду в далекі гори

via LeoLabux Виступ гурту Прут на українському фестивалі в Торонто)

Somewhere | Десь | Sofia Coppola | Stephen Dorff | Elle Fanning

Нещодавно переглянув один за одним три фільми Софії Копполи : Lost In Translation,Marie-Antoinette та Somewhere. Про останній і піде мова ... Особисто мені фільм сподобався, але це кіно швидше за все, можна показувати в рубриці - " Не для всіх". Головний герой -крутий хлопець, зірка кіно - Джонні Марко (Стівен Дорф) живе шикарним життям.Гроші,слава,дівчата, що завгодно , тільки чогось все-таки не вистачає.Він самотній - дружина і дочка десь далеко... Життя пливе немов сон, але доводиться прокидатись - і знову, те саме одноманіття "зіркових буднів". Тільки несподіваний приїзд дочки (Ель Фаннінг)і кілька днів "вимушенного" спілкування з найріднішою в світі істотою, здатні по-справжньому розкрити очі Джонні на таке сладне і просте життя ...

via wwwfilmovoyru

via ClevverMovies

BURLESQUE | БУРЛЕСК | Steven Antin | Cher | Christina Aguilera

Переглянув черговий фільм,вірніше музичну мелодраму чи мюзикл - Бурлеск , режисер - Стів Ентін . Майстерно поставлене кіно,кабаретово -відпочинкове, красиві операторські плани,красиві дівчата,танці, музика,чудові декорації та візуальні ефекти. Зірковий склад - Шер - без коментарів - й надалі неповторна, К.Агіллера - також суперова кобіта.Не відразу впізнав її, певно буде багата. Інші дівки - також не промах... Головний кутюр'є , як водиться, в реалі виявився геєм (спочатку я думав, що він тісно дружить з Тесс(Шер). А головна героїня - Алі(Агіллера) поміж мільйонером і барменом - вибрала останнього. Звісно у всьому винувате воно - КОХАННЯ)

via SonyPictures

via MovieSpawn

via CAguileraVEVO

Коротше кажучи - великий відеокліп ШЕР та АГІЛЛЕРИ , з хорошим кінцем )

SpringTime | ЧАС ВЕСНИ

Всі фото via vovafed
Квітучі дерева на "дачах" поблизу Бистриці-Надвірнянської в околицях Івано-Франківська

Час Весни | SpringTime

via vovafed . Фото з мого вікна.

Люби и танцуй (2009) | Kochaj i tańcz | Люби і танцюй | Bruce Parramore

via mmmmanja Легке кіно про те,що варто слухатись серця а не розуму. І звісно про кохання і танці. Бардзо ладні головні герої стрічки: Войтек і Ханя (Матеуш Дамєнцкі, Ізабелла Міко). Можна провести певні аналогії з "Dirty dancing", однак будемо відвертими, польський фільм трохи поступається визнаному шедевру танцювальної мелодрами.

via clowdiamalavita

ГРАЖДАНЕ БЕСЫ | Citizens of the Demons | GrazhdaninPoet |

via GrazhdaninPoet Обидва члени тандему, оголосили про можливість своєї участі в президентських перегонах.

НЕ ЖАЛЕЮ, НЕ ЗОВУ, НЕ ПЛАЧУ | Гражданин и Поэт | GrazhdaninPoet

via GrazhdaninPoet Незважаючи на деякі труднощі, тандем Дмітрій Биков - Міхаіл Єфрємов продовжує "давати на Гора" якісну сатиру на правлячий тандем: Мєдвєдєв - Путін.

Baise-moi | Virginie Despentes,Coralie | Трахни мене | Віржині Депант

Про кіно треба писати зразу після його перегляду. Зазвичай, дивлюсь багато фільмів,але не все є час описати свої враження, та й думаєш - А навіщо воно тобі? Травневі свята трохи виправили цю ситуацію ... Отож "Baise-moi"|"Трахни мене" - шокуючий фільм. Для дорослих людей з міцними нервами). Мабуть варто його подивитись, бо, відомо, що краще один раз побачити, ніж ... Феміністичне "роуд-муві" в стилі "Природжених вбивць"; Бойовик-детектив з насильством, пограбуваннями і порно-сценами ; Чи фільм про Життя і Смерть,Ерос і Танатос , про одвічне протистояння, тему численних досліджень світил психоаналізу? Судити Вам ... Скажу тільки, що дуже мало інформації в укрнеті про Віржині Депант | Virginie Despentes , та й взагалі про французьке кіно,літературу,музику etc.

via wojtekredcore

via ladentvideos

via sunspaceman

Ще одна цікава рецензія на творчість Віржині Депант.

Василь ПОПАДЮК: «Я – проста людина, як картопля і м’ясо»

Де б не виступав Василь Попадюк, скрипаль наголошує на тому, що він – українець.

У рідну Україну музикант із Канади, де живе вже десять років, приїжджає здебільшого на концерти. Цього разу гастролюватиме у Львові – місті, де народився. У вівторок, 19 червня(2007р. прим. vovafed), у Національному драматичному театрі ім. М. Заньковецької відбудеться благодійний сольний концерт Василя Попадюка і його гурту PapaDuke – частину коштів від продажу квитків передадуть дітям-сиротам. Перед відльотом із Канади скрипаль дав ексклюзивне інтерв’ю кореспонденту “ВЗ”.

Зазвичай перед концертами не хвилююся, – розповідав Василь Попадюк. – Та чомусь ці гастролі до Львова викликають у мене хвилювання. Востаннє виступав тут років з три-чотири тому - разом із танцювальною групою “Громовиця” з Чикаго. А цього разу відбудеться мій перший сольний концерт у Львові – разом із моєю групою PapaDuke. Постараємося грати так, як робимо це у всіх інших містах світу. У Торонто живе пів-Львова, тож, сподіваюся, публіка зустріне нас тепло. Ми дамо концерти також у Тернополі та Івано-Франківську. Потім я полечу на виступи у Страсбург та Мюнхен. Згодом знову з групою зберемося в Україні – виступатимемо на “Таврійських іграх” у Києві. А після цього мене чекають у Флоренції та Римі.

- Ви народилися у Львові, закінчили тут заочне відділення консерваторії, клас скрипки. Попри це, вважаєте себе киянином...

- Люблю Львів. І хотів би назвати себе львів’янином, але чи можу? Народився тут, і за духом, мабуть, почуваюся львів’янином. Та виростав у Києві. Коли мені було два роки, наша сім’я переїхала зі Львова – спершу у Кіровоград. Потім тата запросили працювати у хорі ім. Верьовки – і ми перебралися до Києва. Там я чотири роки провчився у консерваторії. На п’ятий курс мені потрібно було перевестися на заочну форму. А оскільки ані в Києві, ані в Москві, де я на той час жив, такої можливості не було, то закінчував Львівську консерваторію.

- Як змінили свою київську прописку на торонтівську? Що це були за часи?

- Це були часи змін. Я жив у Москві – працював у Державному театрі музики народів світу під керівництвом Володимира Назарова. Україна от-от мала стати самостійною. За два місяці до того, як проголосили незалежність, не стало тата... Я повернувся в Україну. При владі був Кравчук. Розумів, що тут – не до мистецтва. Працював у групі “Гопак” – першому приватному колективі. Ми гастролювали у Канаді, США... Та все одно за духом це було далеким від того, що я робив у Москві. І під час третіх гастролей до Канади залишився там. Став, як казали в радянські часи, “нєвозвращєнцем”.

- Людина з Радянського Союзу потрапляє за океан...

- Уперше в Канаді я побував у 1988 році – на Олімпійських іграх у Калґарі, ще з татом. Тоді переді мною справді відкрився інший світ. Вдруге поїхав туди у 1993 році. А емігрував у 1997-му. Правду кажуть, що туризм не варто плутати з еміграцією. Гастролі – це одне, а коли ти там живеш – зовсім інше. На перших порах я працював піаністом Національного балету Канади. Грав усе, що спадало на думку, – від композицій для класичного балету до дитячих пісеньок у джазових обробках. Це було трохи смішно, бо до того таким не займався. Хоча досі багато канадців пам’ятають мене саме як піаніста. Крок за кроком почав виступати, граючи на скрипці. А якось відомий гітарист Pavlo, почувши мене на одному з фестивалів, запросив у свою команду. Як спеціальний гість я грав із Pavlo років із п’ять. Записали разом декілька його альбомів.

- Вас називають “живим нервом”, “золотою скрипкою”, “сучасним Паганіні”... Як ставитеся до своєї популярності, яка виросла до світових масштабів?

- Як кажуть у народі, я – як картопля і м’ясо, дуже проста людина. До своєї популярності ніяк не ставлюся. У мене немає всіх цих сценічних хвороб. Мені просто подобається робити те, що роблю. І приємно, що й іншим це до вподоби.

- Торік ви записали спільну пісню з вокалістом легендарної групи Deep Purple Яном Гіланом. Як познайомилися із ним?

- Випадково. Ян Гілан записував свій альбом на одній із канадських студій. Нас познайомив мій добрий приятель, який продюсував цей альбом. Ми поговорили, посміялися. Старий рокер Гілан виявився простою цікавою людиною. Він запитав у мене: “Хочеш пограти в моєму альбомі?”. “Не запитуй мене двічі”, – відповів я.

- На вашому сайті можна побачити імена таких музичних зірок першої величини, як Еніо Моріконе, Річі Блекмор, Джессі Кук... Спілкуєтеся з ними?

- На моєму сайті можна знайти моїх віртуальних друзів – друзів у my space, близьких мені за духом. З Еніо Моріконе у творчості нас поєднує лише те, що наша група переграла одну його річ – отримавши на це офіційних дозвіл. Особисто не знайомий я й із Річі Блекмором. А от з Джессі Куком – ми справжні друзі, разом гастролюємо. Недавно їздили в Аризону.

- Ваш батько мріяв, щоб ви грали на сопілці. Мати посадила вас за фортепіано. А ви обрали скрипку, яка й стала вашою “візитівкою”...

- Мама розповідала, що, будучи на фестивалі українців з усього світу в словацькому місті Свіднику, українка з Канади подарувала їй залізну скрипку. При цьому сказала: “У вас буде син, і буде він скрипалем”. Мама тоді була вагітна мною – на третьому місяці. І у шість років мені захотілося грати на скрипці...

- Який інструмент після скрипки ваш улюблений?

- Фортепіано. А на третьому місці – гітара.

- Граєте на 15 музичних інструментах...

- Не рахував, але приблизно на стількох. У Театр музики народів світу Назарова набирали музикантів з усіх братніх республік. І нас вчили грати на різноманітних інструментах – вірменських, азербайджанських...

- Це в цьому колективі до вас приклеїлося прізвисько “Бандера”?

- Так. “Бандерою” мене називали жартома. Ми ж поприїжджали до Москви з усіх куточків Союзу. Про незалежність своєї країни тоді мріяв не лише я, а й інші – прибалти, наприклад.

- Театр музики народів світу під керівництвом Володимира Назарова був візитівкою Радянського Союзу. Його патронував Михайло Горбачов. Доводилося бачитись?

- Бачився і з ним, і з Раїсою Максимівною. Разом з нею наш колектив відкривав університет у Мадриді. Там стався кумедний випадок. У цю поїздку Назаров делегував не весь театр, а гуцульсько-молдавську “бригаду”. Десь із півгодини ми грали перед офіційними особами. Після чого Раїса Максимівна поцікавилася: “Хлопці, а ви можете зіграти щось молдавське?”...

- З колективом Назарова ви грали навіть перед Хусейном...

- Так, “Госконцерт” посилав нас у різні куточки світу. У Йорданії ми були два тижні, грали в палаці перед гостями короля. Несподіванкою для мене стало те, що особиста охорона Хусейна складалася виключно із чеченців.

- Це під час тих гастролей Хусейн подарував вам іменний годинник?

- І мені, і всім іншим артистам нашого театру. Свій годинник я потім продав Назарову... Він сам мене про це попросив – після того, як свій подарунок від Хусейна віддав як хабар у міністерство культури... “Продай мені, ти й так його загубиш”, - сказав Назаров. Я – така людина: все гублю, у мене все вислизає з рук.

- І за скільки ви продали цей цінний годинник?

- За тисячу рублів. На той час це були великі гроші. Ми з друзями гуляли на них декілька тижнів...

- Перед Віктором Ющенком виступали?

- З Ющенком ми особисто знайомі. Познайомилися ще тоді, коли він був банкіром. Я жив у Києві й тісно співпрацював із посольством США. Ющенко був частим гостем їхніх забав, на яких ми грали. Запросив наш колектив виступити в Національний банк України. А наступного разу ми бачилися вже в Канаді. Віктор Андрійович приїжджав сюди ще прем’єр-міністром. І я дуже здивувався, що він упізнав мене. “Бери валізу – й поїхали додому”, – сказав мені. “Станеш президентом – подумаю”, – пожартував тоді я.

- Ющенко Президентом став, а ви досі живете в Канаді. Що могло б спонукати вас назавжди повернутися в Україну?

- Важке запитання... Дуже люблю Україну й українців. Але мабуть, буде краще, якщо я тут репрезентуватиму свою країну. Моє життя в Канаді вже стабілізувалося.

- Правда, що носите золоту обручку із тризубом?

- Так, вона й зараз на мені. Ця обручка – як частинка України, яка постійно зі мною. Хотів зняти – не знімається...

- Під час Помаранчевої революції ви грали на Майдані...

- Так, приїжджав до Києва разом із групою з Америки “Фата моргана” (колись вони грали з Тарасом Петриненком).

- Живучи в Канаді, які емоції найчастіше відчуваєте, коли стежите за подіями останніх років в Україні?

- Кожен мій день завершується тим, що читаю в Інтернеті новини з України. Хвилююся... Хочу, щоб нарешті Україна стала справжньою державою. Вже стільки українці терплять...

- Ви – зять Степана Хмари. Як познайомилися з його донькою?

- Вона підійшла до мене після мого концерту тут, у Торонто, у 1999 році. Так і живемо досі разом. Така у нас “політична” сім’я. Степана Ільковича поважаю. Декілька разів він приїжджав до нас, до Канади. Але частіше бачимося в Україні.

- У вас є донечка Софійка...

- Їй – два роки. По ночах співає – спати не дає. Дуже жвава дитина. Нещодавно їздили з нею на Кубу. Думав, відпочину – та де там...

Фото з архіву "ВЗ". Інтерв'ю : Галина ГУЗЬО - "Високий Замок" Вперше опубліковано 16.06.2007

Василь Попадюк | Vasyl Popadiuk 1/5 and Papa Duke Band - 14th. Toronto Ukrainian Festival 2010

via LightOnTheDarkness. Виступ віртуоза-скрипаля Василя Попадюка та його гурту "Papa Duke Band" на фестивалі в Торонті. Василь Попадюк народився у Львові 16 січня 1966 року в сім’ї артистів. Мама, Світлана Попадюк, – хореограф. Батько, також Василь Попадюк, – відомий сопілкар, був учасником хору ім. Верьовки, керував знаменитими “Троїстими музиками”. Попадюк-молодший з семи років навчався в Київській спеціальній музичній школі ім. М. Лисенка. Потім вступив у Київську консерваторію ім. П. Чайковського, звідки на останньому курсі перевівся на заочне відділення Львівської музичної академії ім. М. Лисенка. П’ять років тому скрипаль заснував власний гурт PapaDuke, з яким їздить світом, граючи музику у стилях world music, latino, gypsy, jazz-rock… via "Високий Замок"

Zirka | Зірка | 14th. Toronto Ukrainian Festival 2010 - Ой Смереко

via LightOnTheDarkness Виступ гурту "Зірка" на 14-му Українському фестивалі в Торонто, що відбувся 17-19 вересня 2010 р. Гарна то була забава.